Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка» Реферат з ліцензування на тему: «Використання ліцензійних договорів в галузі комп’ютингу» Виконав: Прийняв: Якушев В. С. Львів 2008 Зміст Вступ …………………………………………………………………… 3 Види ліцензійних договорів, характеристика предмета договору..… 7 Види ліцензійних платежів, права і обов’язки сторін ………………. 13 Відповідальність сторін за дотриманням договору …………………. 18 Висновок ……………………………………………………………….. 20 Вступ Найбільш поширеними договорами на використання об'єктів інтелектуальної власності є ліцензійні договори. Слід мати на увазі, що ліцензійні договори не єдина правова форма використання об'єктів інтелектуальної власності, але всі договори на використання мають відповідати певним принциповим умовам, визначеним чинним законодавством. Ліцензійний договір – це угода, за якою власник свідоцтва на знак (ліцензіар) надає зацікавленій особі (ліцензіату) право користуватися цим знаком за певну винагороду й на певних умовах. При цьому, незважаючи на обсяг прав, переданих за договором, ліцензіар залишається власником свідоцтва. Ліцензійний договір умовно можна порівняти з договором оренди. Дані договори укладаються за згодою обох сторін, але повинні містити в собі ряд обов'язкових положень, встановлених нормативними актами. Договір про передачу права і ліцензійний договір набувають чинності з моменту їхнього підписання сторонами й не вимагають обов'язкового нотаріального засвідчення або державної реєстрації. Однак Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає можливість реєстрації подібних договорів за бажанням сторін. Важливим аспектом діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності залишається регулювання відносин, пов’язаних з передачею та використанням прав на об’єкти промислової власності (ОПВ), шляхом внесення до відповідних державних реєстрів відомостей про передачу права власності на ОПВ та про видачу ліцензій на їх використання. Світове співтовариство, у тому числі держави так званого "далекого зарубіжжя", будує свою економіку за законами і правилами світового ринку. Сьогодні на ньому склалася така ситуація, що технічні розробки і технології становлять у світовій торгівлі більшу питому вагу, ніж торгівля готовою продукцією. У пріоритетних наукомістких галузях виробництва тепер неможливо знайти відомих у світі виробників конкурентоспроможної продукції, які не використовують чужі чи не пропонують на ринку власні новітні розробки як об'єкти ліцензій. В Україні внутрішній ринок ліцензій лише формується, проте він має великі перспективи і за правильної державної політики може бути дуже ефективним. Цілком очевидно, що задачу розвитку провідних галузей виробництва і піднесення економіки країни практично неможливо вирішити без активного виходу вітчизняних підприємців на світовий ринок ліцензій. Україна, яка прагне увійти до світового ринку, повинна мати власний юридичний інструментарій і правовий механізм, що відповідають світовій практиці. На жаль, змушені констатувати, що таких апробованих атрибутів міжнародної торгівлі ліцензіями Україна ще не має. А це, у свою чергу, зумовлює велику ймовірність продажу за безцінь перспективних розробок, безповоротної втрати Україною ноу-хау та ОПВ, які мають неабияку цінність. У сформованих правових умовах основні положення ліцензійних договорів визначаються не стільки законодавчими актами, скільки ситуацією й умовами купівлі-продажу, про які учасники ліцензійних договорів домовляються між собою. Ці умови потребують оволодіння патентно-ліцензійною наукою і навичками ліцензійної торгівлі широким колом керівників фірм, підприємців, розробників нової техніки, комерсантів. Патентно-ліцензійною безграмотністю вітчизняних власників об'єктів техніки успішно користуються їхні закордонні конкуренти. Фахівці стверджують, що нині існує близько ста способів (пасток) і прийомів обмеження прав власників ОПВ (а іноді просто обману) при складанні ліцензійних договорів. І якщо одна с...